Стаття

Якщо військовослужбовець спричинив дорожньо-транспортну пригоду керуючи службовим авто, чи може військова частина в порядку регресу стягнути з нього виплачене відшкодування?

Фабула:

Військовослужбовець керуючи службовим автомобілем спричинив дорожньо-транспортну пригоду. Постановою районного суду його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

Потерпілий звернувся з позовом до Військової частини, як роботодавця військовослужбовця та власника засобу підвищеної небезпеки, з позовом про відшкодування нанесеної шкоди.

Рішенням суду позов задоволено, стягнуто відшкодування з Військової частини як моральної так і матеріальної шкоди.

Після виплати відшкодування, Військова частина звернулась з позовом до військовослужбовця про відшкодування шкоди в порядку регресу.

 

Отже, чи може Військова частина та в якій сумі стягнути кошти з військовослужбовця???

За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання, тобто з дня виплати Військовою частиною шкоди потерпілому.

Якщо зобов’язання виникли до 31 жовтня 2019 року, то застосуванню підлягає Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року (надалі – Положення), а якщо після 31 жовтня 2019 року – то Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

В чому ж різниця? 

Зазначене Положення, як і Закон,  визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов’язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.

За змістом пунктів 2, 10, Положення, військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових  обов'язків, передбачених військовими    статутами, порадниками, інструкціями та іншими  нормативними  актами,  несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної  шкоди,  але  не більше місячного грошового забезпечення. 

При цьому в силу п.13 Положення, повна матеріальна відповідальність за шкоду військовослужбовців та призваних на збори військовозобов'язаних, заподіяна з їх вини державі настає у разі умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину. 

Таким чином, вчинення відповідачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, наслідком якого стало списання з рахунку військової частини на користь фізичної особи матеріальної та моральної шкоди, не можна вважати такими умисними діями, що спричинили знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконне витрачання військового майна або вчиненням інших умисних протиправних дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину.

Крім того, пунктом 7 Положення встановлено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані у разі заподіяння з їх  вини  третім  особам шкоди, яку було відшкодовано відповідно до  чинного  законодавства військовою  частиною,  зобов'язані  відшкодувати  її    військовій частині у  порядку,  передбаченому  цим  Положенням  та  цивільним законодавством України.

Також, за правилами ст.132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. 

Відтак, аналіз наведених норм законодавства, дає підстави стверджувати, що відшкодування на користь позивача може бути здійснено лише із розрахунку одного середнього місячного заробітку відповідача, як це передбачено п.10 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, оскільки останнім фактично було заподіяно шкоду недбалим виконанням службових обов'язків. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №161/175/17.

 

Однак, окремо слід виділити правовідносини, які виникають після 31 жовтня 2019 року, адже частиною 1 ст.5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» встановлено, що особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п’ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб (що станом на 07 квітня 2020 року становить 31 530 грн.), крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.

 

Якщо Ви учасник ООС чи АТО і прагнете відстояти свої права та інтереси, ми можемо вам допомогти. Звертайтесь та скористайтеся послугами військового юриста щодо оскарження порушень Ваших прав.

Учасникам бойових дій АТО та ООС ми надаємо безкоштовні онлайн консультації у справах пов'язаних з порушенням Ваших прав.

 

Автор статті Прокопчук Святослав.