Стаття

Стягнення витрат на правову допомогу у справах наказного провадження

       Одним із видів цивільного судочинства являється наказне провадження, тобто спрощене судове провадження при розгляді певних категорій справ, за результатом якого видається судовий наказ.

       Особливістю наказного провадження є те, що суддя у встановленому законом випадку, за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання та виклику заявника та боржника, на основі поданої заяви, приймає судове рішення у вигляді судового наказу.

       Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ, встановлені у ст.161 ЦПК України. Також Законом врегульовано форму і зміст заяви про видачу судового наказу.

       Разом з тим, у розділі «Наказне провадження» в ЦПК України нічого не вказано про те, чи стягуються витрати на правову допомогу на користь заявника, якщо про таку було вказано в поданій заяві.

       З цього приводу слід керуватись загальними засадами цивільного судочинства, серед яких діє принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене рішення.

       Відповідно до ст.133 ЦПК України, до судових витрат належать і витрати на професійну правничу допомогу.

       Тому витрати на правову допомогу у справах наказного провадження повинні стягуватись з боржника, у випадку їх включення в заяву про видачу судового наказу, за умови достатньої обґрунтованості їх розміру, на підставі загальних положень Цивільного процесуального законодавства.