Стаття

Залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно підлягає виплаті розмір середнього заробітку

Частиною 1 ст.47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. 

 

Частиною 1 статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

 

В свою чергу, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

 

Для обчислення середнього заробітку застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року (надалі – Порядок).

 

Частиною 3 пункту 2 Порядку встановлено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

 

Водночас, пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про застосування судами законодавства про оплату праці» вказано, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

 

При цьому, суд має право зменшити розмір відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, однак, в своїй постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 Верховний Суд зробив висновок у справі, де правовідносини виникли між військовослужбовцем та військовою частиною, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум, зменшується відповідно і розмір відповідальності (середнього заробітку). І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

 

Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно підлягає виплаті розмір середнього заробітку, з врахуванням всього часу їх затримки по день фактичного розрахунку.